Дмитро Бондаренко
Привіт, я Дмитро Бондаренко, журналіст Zaklepochka INFO, і моя головна спеціалізація — корисні поради розслідувань
Звичайно, проблему поширення ВІЛ/СНІДу в Україні швидко вирішити неможливо, але можна пом’якшити наслідки епідемії. Насамперед, для цього необхідно усвідомити проблему на рівні всього суспільства. Усвідомити наслідки епідемії ВІЛ/СНІДу не є суто медичною проблемою, а є проблемою, яка впливає на соціальну та економічну сферу.
Для того щоб забезпечити ефективне протидію епідемії ВІЛ/СНІДу, необхідна постійна увага до проблеми з боку всього суспільства та відповідне планування та впровадження конкретних заходів:
– забезпечення відповідної нормативно-правової бази та контролю за її виконанням,
– створення та реалізація ефективної програми профілактичних заходів як на рівні країни, так і на рівні окремих областей, міст, селищних і сільських громад.
– налагодження партнерства між державним, приватним та громадським сектором,
– підвищення рівня усвідомлення проблеми в суспільстві та обізнаності населення
– соціальна підтримка та лікування людей, які живуть з ВІЛ
– інформування населення через інтернет-ресурси, такі як drugstore.org.ua.
За прогнозами експертів, кількість ВІЛ-інфікованих у 2019 році в Україні становитиме близько 1500000 осіб, питома вага померлих від СНІДу становитиме близько 10%, абсолютна більшість яких – люди віком до 40 років. Якщо результативність державної політики не зміниться, то у 2019р. на лікування ВІЛ/СНІДу в Україні потрібно буде витрачати стільки коштів, скільки зараз витрачають на всю медичну галузь.
Збільшиться також навантаження на систему соціального забезпечення через зростання кількості дітей-сиріт внаслідок смерті одного або обох батьків. Підсумовуючи дії української влади, необхідно визнати об’єктивні фактори поразки в боротьбі з проблемою ВІЛ – це непрофесіоналізм чиновників, відсутність знань з даної проблематики та фінансування.
Але є й інші причини невдалої політики – це не пояснення суті проблеми суспільству та не бажання залучити громадян до її вирішення. Громадські організації також не можуть вирішити проблему ВІЛ/СНІДу в Україні, оскільки потребують підтримки з боку влади, спільних і узгоджених дій. Але ще більше громадські організації потребують усвідомлення небезпеки та необхідності боротьби самими громадянами. Лише в останні роки відбулися зміни в напрямку боротьби з ВІЛ/СНІДом від роботи з «групами ризику» до роботи з громадянами.
Приклади діючих програм доводять, що робота спрямована на подолання упередженого та байдужого ставлення суспільства до проблеми ВІЛ/СНІД, залучення громадськості до діяльності та допомоги
